Тривав сто вісімнадцятий… Власне й немає значення який за рахунком день триває війна. Кожен день, кожна година війни – це смерть, жах і морок. Війна проти України триває вже сотню років. Ворог, як і багато років тому, підступно нанес удар по найдорожчому. Неочікувано, підло, без попередження. Звинувачуючи нас у скоєних ним же злочинах… Ворог забирає наші землі, руйнує наші домівки, наші долі і наші життя. Намагається відібрати нашу волю, мову і врешті – нашу віру.
І в той час, як ворожа нечисть неспроможна здолати нашу волю фізично, зневіра – ось головна зброя, яка ламає нас ізсередини. Найперше, що ми маємо зберегти – це наша віра! Віра в Бога, у Його силу та милість. Віра в добро, яке обов’язково переможе. В добро, яке чинять люди. В добро, яке нам дарує наш Господь. Адже всі ми – діти Його. І всім, хто вірить, по вірі Його й воздасться.
Тож віримо! Віримо в Господа, віримо в допомогу, віримо в добро й світло й даруємо його тим, хто цього потребує найбільше!
P.S. На цьому короткому відео – одна з тисяч історій людей, що приходять по допомогу до Нікопольського благодійного фонду Нове Життя і найголовніше – отримують її. Дякуючи Mennonite Central Committee – MCC
