Я мандрую до Бога❤️ Моє ім’я Аліна. Родом я зі Львова. Розмовляю українською, а ще я “мандрівниця” та мрійниця. Мої мандри- це моє життя, я молода дівчина, але мої шляхи були не по тим стежкам про які я мріяла, мапа мого серця розфарбована не яскравими кольорами, а кольорами суму та нелюбові….Я не знала що таке любов!? З дитинства була для мами ” непомітною”, зайвою, заважала їй, хоча була її….її донечкою. Чому? Я досі не розумію!? Моє серце запеклося злобою, тугою за любов’ю, я стала бунтарем проти рідної людини, проти її слів зневаги, ненависті до мене, конфліктів, криків, її алкогольної злоби. Я стала тінню, втратила себе, пішла з дому ще підлітком на вулицю, де жила три роки, мандрувала провулками з такими ж як я “одинаками”, сумнівними людьми, вживала багато алкоголю, вважала від цього полегшає….Потім зустріла його, покохала, завагітніла, народила донечку і теж стала непотрібною. Кинулась до мами…але нас з Софійкою вона не прийняла, і ми залишились з нею знов на вулиці просто неба.В той момент я вперше молила до Бога! В скорому часі доньку забрали до притулку, щоб повернути мою крихітку я повинна була знайти роботу, владнати своє життя, стати “нормальною”. Через знайомого знайшла роботу.Так зі Львова я приїхала до Нікополя, де повіривши людям, стала жертвою обману, залишилась без документів, роботи і знов на вулиці… Що за життя таке? Запитувала я, в чому моя провина, чому я така нещаслива, але згодом я зрозуміла, що це тільки початок мого шляху до справжнього життя у вірі, мої мандри до Бога тільки почались, це він вказав мені вірний шлях до справжньої любові, навчив мене вірним словам в молитвах. Я вірила тоді що завдяки Йому мені зустрілись добрі люди, які допомогли мені, вивели мене з темного кута розпачу. Так я опинилась в “Будинку милосердя” НБФ “Нове життя “, де проживають мамочки з дітками, жінки, які також як я мандрують до Бога, шукають світло серед темряви. Я стараюсь бути потрібною, допомагаю кухарю в їдальні фонда в приготуванні їжі та інших справах. Я так вдячна всім хто мене підтримав, тепер я знаю, що я знайшла любов, вона іде як дарунок від нашого Творця через людей, події, слова…Тепер в мене все буде добре, я серед світлих людей, дуже хочу повернути свою донечку, вона зараз з моєю мамою( притулок розформували та її забов’язали забрати онучку, так як вона єдина рідна людина). На даний момент я нічого про них не знаю, не можу дозвонитись, вони надіюсь у Львові, і що найближчим часом я все про них буду знати. Молю Бога про них, єдине моє бажання притулити до свого серця мою кровинку і більше ніколи не розлучатись. Разом ми будем мандрувати шляхами світла та любові!!!!❤️
